Націонал-монархіст
Форми державного устрою і їх різновиди
Всеукраїнська громадська організація "ТРОН"
1. Введення
У світі існують лише 2 форми державного устрою, тобто державні політичні системи. Це монархія і республіка. Ці державні політичні системи можуть існувати у декількох видах з різними видами управління, тобто внутрішніми правовими системами. Характерною рисою всіх видів республіки є відсутність постійного реального провідника суверенітету і підміна його тимчасовим.
2. Різновиди монархії і їх риси
Абсолютна монархія : державна політична система, яка передбачає концентрацію всієї повноти влади у державі в руках однієї особи, яка є легітимним Монархом. Таким чином, внутрішньою правовою системою у такої державі є автократія (одноособове правління). Всі абсолютні монархії в історії і сучасності є унітарними державами (тобто не поділеними на окремі території з внутрішньою правовою автономією). Типовим прикладом абсолютної монархії є Російська Імперія.
Позитивні риси:
- непогана державна політична система для попереднього розвитку великих держав у перехідний період, тобто після великих війн та потрясінь.
- Найліпша державна політична система для найменших держав на всі часи.
Негативні риси:
- для великих держав при зволіканні зі зміною устрою на обмежену монархію є небезпека необмеженого авторитаризму, що приведе до гальмування економічного розвитку країни і підігріє внутрішні негативні процеси.
Обмежена монархія: державна політична система, яка передбачає розподілення владних повноважень між різними гілками влади, а голова такої держави - легітимний Монарх, є символом єдності нації, гарантом суверенітету держави і верховним арбітром між всіма гілками влади. Внутрішня правова система таких держав – демократія, загальне виборче право. Велика кількість обмежених монархій в історії і сучасності є державами з федеративним устроєм (тобто поділеними на окремі території з внутрішньою правовою автономією). Типовими прикладами обмеженої монархії є Австро-Угорська Імперія, сучасні Сполучене Королівство, Іспанія, Бельгія, Нідерланди.
Позитивні риси:
- найліпша державна політична система з існуючих у світі, бо передбачає спадковість головування в країні і демократію одночасно. Таким чином усувається брудна політична боротьба за верховну владу , що позитивно відображається на розвитку країни у всіх внутрішніх аспектах , підвищує відповідальність виборної гілки влади, затверджує почуття гідності нації. З точки зору зовнішньої політики такі держави мають найвищий авторитет і чіткий, стабільний політичний курс, що робить такі країни найпривабливішими для інвестицій і розвитку бізнесу без підвищеного ризику.
Саме тому найрозвинутіші і найстабільніші країни світу мають саме таку державну політичну систему.
Негативні риси : відсутні
3. Різновиди республіки і їх риси
Демократична республіка: державна політична система, яка передбачає виборність всіх, без виключення гілок влади на обмежений період. Внутрішня правова система таких держав – демократія, загальне виборче право. Такі держави існують як в унітарному, так і федеральному вигляді. За формою управління такі сучасні демократичні республіки бувають : президентські, парламентські, і парламентсько-президентські.
Негативні риси:
- демократична республіка де-факто може існувати лише одразу після її фактичного і юридичного створення у строк першої каденції і як виключення до кінця другого строку повноважень своїх виборних і призначених органів. Відсутність постійного голови держави і заздалегідь спланована та введена у ранг закону тимчасовість обраного, народжує обмеженість відповідальності всіх гілок влади. Таким чином, обрані у владу намагаються, як найменше утриматись на наступний термін, і як найбільше, отримати всю повноту влади у державі. Це призводить до зіткнень інтересів владних груп, які вже під кінець строку першої каденції і призначення утворюють стійки фінансово-промислові угрупування з контролем над певними сферами впливу. Таким чином це викликає нестабільність у країні, різки зміни політичного курсу, використання силових методів розв’язання конфліктів, не виключаючи поліцейські методи переслідування опонентів і попередників. Все це робить таку країну непривабливою для інвестицій, ризикованою для розвитку бізнесу, неповажною у світі. Саме тому більшість найнестабільніших і найбідніших країн світу і розвиваються за подібною схемою, особливо у Африці і Південній Америці. Ті країни ніяк не можуть позбавитись демократичної республіки, бо постійно потерпають від державних переворотів і проголошень нових демократичних республік. За іншою схемою розвиваються країни Європи і Азії з подібною схемою правління. Більшість з них вже перейшла до більш серйозної форми, так званої олігархічної стадії розвитку демократичної республіки. Тобто, де-юре демократична республіка перетворюється на де-факто аристократичну республіку, таким чином потрапити до влади можуть вже лише виключно впливові і багаті магнати – можновладці. У такої стадії ці країни стають більш стабільними і поважними, але це тільки на короткий термін, бо боротьба за головування у державі триває перманентно, що наприкінці призводить до встановлення фактичної диктатури ( СРСР, сучасні Росія і Туркменістан, Іспанія до 1975 року, Франція після 1945 року, Германія у 1933 році, та ін). Тільки у разі перетворення такої демократичної республіки в цієї стадії розвитку на обмежену монархію може врятувати стан справ і перетворити войовничих олігархів на мирних аристократів де-юре, вгамувати закулісні баталії, уникнути терору і диктатури. У підсумок варто зазначити, що демократична республіка, навіть у останній стадії розвитку є найбільш непридатною для процвітання країн політична система. Виключення складають лише США, завдяки активній віковій міграціонній політиці, військовому потенціалу та відсутності історичної нації і національної культури, як такої, і Швейцарія, за рахунок вигідного розташування, що зробило її віковим фінансовим центром. Тільки вони історично склалися як республіки. Не виключенням є Франція (вже п’ята республіка), Германія, Австрія, Італія та інші. Насправді, це країни з дуже хворою економікою, які тримає на поверхні лише національний дух і культура, які зазнали тисячолітнього розвиту при монархіях. Історія розставила свої крапки і всі демократичні республіки гинули дуже швидко. Вони з’їли самі себе.
Позитивні риси:
- відсутні, якщо не рахувати той досвід життя у важких умовах, який отримує народ, що живе у такій політичній системі.
Аристократична республіка: державна політична система, яка передбачає виборність всіх гілок влади з певного кола осіб – аристократії. Внутрішня правова система – полікратія, обмежене виборче право. Типовими прикладами аристократичної республіки є римська, венеціанська, генуезька і флорентійська. Нетиповими прикладами, тобто з характером підвищеного авторитаризму, є Річ Посполита з обраними квазі - королями , Французька Республіка з першим консулом Наполеоном Бонапартом, Гетьманат Скоропадського. Жодної аристократичної республіки де-юре у світі за наших часів не існує (Світліша Республіка Сан-Марино є Князівством з регентським правлінням).
Негативні риси:
- постійна боротьба за владу міх аристократичними угрупуваннями, що є причиною постійного коливання політичного курсу і гальмування економічного розвитку.
Позитивні риси: відсутні.
