Націонал-монархіст
Звернення
Націонал-монархіст Олександр Зозуля
Панове монархісти! Сьогодні звертаючись до Вас від імені націонал-монархістів України хочу зауважити, на термінову необхідність об'єднання та формування монархічного фронту.
Стосовно наших з вами цілей то це повинен бути перш за все розвиток Української держави, а потім вже розбудову монархічної ідеї та відродження Українського князівства, як конституційної монархії, нової демократичної держави.
Певна річ сьогодні монархічна ідея вважається дещо непопулярною, але ми вважаємо доцільним змінити Україну на конституційну монархію на чолі з Великим Князем. Звісно прикладів українського монархізму, як і української незалежності, дуже небагато. На відміну від Росії, де монархічний процес незмінно тривав тисячоліттями, в Україні завжди душили молоду державу, хоча Україна і є “Матір’ю міст Руських” та колискою усієї слов’янської культури, а адже і монархічних засад. Деякі спроби повернення України на історичний шлях розвитку були зроблені на початку XX сторіччя гетьманом П. Скоропадським, але виявилися марними через широкий наступ червоної чуми, жах якої тривав майже 75 років. Але, панове, час свавілля та диктатури пройшов, народ схаменувся і ми сподіваємося, що більше цього гноблення не буде.
Треба зазначити, що сьогодні у дещо складному політичному та соціальному становищі населення України по-різному сприймає ідеї монархізму. Серед людей так би мовити “комуністичного” віку переважає думка, що монархія – це щось антинародне, цілковита диктатура та постійна боротьба класів (либонь совєтський комунізм – не є диктатурою). Але напевно совєтська безсоромна пропаганда неправильно тлумачила поняття і засади монархії. Адже на фоні Імперської Росії совєти виглядали дещо блідо, бо конституційна монархія – це не диктат, не свавілля панів, а рівноправне представництво народу у всіх гілках влади. Деякі українці мають психологічні комплекси та не хочуть мати над собою сильного лідера-монарха, але це все несемітниці. Тому що конституційний монарх – «рівний серед рівних», «людина не з народу, а для народу». І лише невелика горстка української інтелігенції вільно та впевнено говорить о своїй лояльності та прихильності до монархії, про відсутності забобонів стосовно ідей монархізму. Але, нажаль, ця верста населення вже сформувалася та не ставить монархію за пріоритет.
То хто ж стане опорою усієї держави у правій боротьбі за Відродження? Відповідь зрозуміла – це безперечно українська молодь. Тільки вона не чула совєтської агітації, пройшла крізь розчарування «такої» республіки та брудні знущання безсоромних, знахабнілих політиків, а отже можна сказати, що цілком готова сприйняти монархічні засади. Молодь у цілому чи позитивно ставиться до монархізму або й зовсім не цікавилася цим питанням. Ми робимо ставку на молодь, бо саме вона – нове покоління, якому жити у майбутньому Українському Князівстві.
Постає цілком природне питання – а хто ж стане Великим Князем? Це питання поки що відкрите, бо до вибору нової династії требо підходити дуже ретельно. Як би там не було справжній монархіст – це не фанат особистості, а істинно ідейна людина, що бореться за тріумф власних переконань та вірувань...
Єднаємось, заради усіх!
